Психологічна корекція гіперактивності
Психологічна корекція гіперактивності
1. Робота з батьками з метою роз’яснення проблеми дитини:
Вчинки дитини не навмисні; без допомоги і підтримки дорослих така дитина, не зможе справитися з існуючими в неї труднощами:
· У своїх відносинах із дитиною дотримуватися «позитивної моделі». Хвалити в кожному випадку, коли вона цього заслужила; підкреслювати її успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах:
- уникати повторень слів «ні» і «не можна»;
- говорити стримано, спокійно і м’яко;
- давати дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити;
- для підкріплення усних інструкцій необхідна зорова стимуляція;
- заохочувати дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги;
- підтримання вдома чіткого розпорядку дня; час прийому їжі; виконання домашніх завдань і сну повинен відповідати цьому розпорядку;
- уникання по можливості скупчень людей; перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо, чинить на дитину надзвичайно стимулюючий вплив;
- під час ігор обмежувати дитину лише одним партнером, уникати неспокійних, гучних приятелів; оберігати дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.
- давати можливість дитині витрачати надлишкову енергію; корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі; тривалі прогулянки; біг; спортивні заняття.
2. Рекомендації вчителям:
- Роботу з гіперактивною дитиною будувати індивідуально, при цьому основну увагу слід приділяти відволіканню і чіткій організації діяльності.
- По можливості ігнорувати зухвалі вчинки дитини із синдромом дефіциту уваги і схвалювати її гарну поведінку.
- Під час уроків обмежувати до мінімуму відволікаючі фактори. Цьому може сприяти, зокрема, оптимальний вибір місця за партою для гіперактивної дитини – у центрі класу навпроти дошки.
- Надавати дитині можливість швидко звертатися по допомогу до вчителя у випадках утруднення.
- Навчальні заняття будувати за чітко розпланованим стереотипним розпорядком.
- Навчити гіперактивного учня користуватися спеціальним щоденником або календарем.
- Завдання, пропоновані на уроці, писати на дошці.
- На певний відрізок часу давати тільки одне завдання.
- Дозувати учневі виконання великого завдання, пропонувати його у вигляді послідовних частин і періодично контролювати хід роботи (кожної з частин), вносячи необхідні корективи;
- Під час навчального дня передбачати можливості для рухової «розрядки»; заняття фізичною працею, спортивні вправи.
Психологічна корекція тривожності
· Постійне підбадьорювання, заохочування, демонстрування впевненості в їхньому успіху, у їхніх можливостях;
· Виховання правильного ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
· Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
· Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
· Розширювати і збагачувати навики спілкування з дорослими і однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
· Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на прояви сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність, занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розторможення» з носієм гнітючих переживань позбутися власних страхів.
Психологічна корекція замкнутості;
розвиток навичок спілкування
· Робити акцент на позитивні якості, зміцнюючи віру дитини в свої сили і бажання відкритися іншим;
· Підкреслення достоїнств дитини, що сприяє позитивному сприйняттю її з боку оточуючих, народжує прагнення установити з нею більш глибокий контакт;
· Проявляти терпіння у спілкуванні, не «тиснути» на дитину, намагаючись формувати успіхи.
Психологічна корекція агресивності
· Вивчення інтересів і схильностей дитини, що допоможе перевести її агресивність у конструктивне русло;
· Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості; сміливості; енергійності реакції, що дасть змогу відвернути дитину від дріб’язкового «з’ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими;
· Налагодження систематичного спілкування з родиною агресивної дитини з метою вивчення властивого їй стилю емоційних взаємин і координації зусиль учителів і батьків щодо єдиної виховної тактики;
· Дотримуватися у роботі з агресивними дітьми наступних принципів:
1) заборона і підвищення голосу – най неефективніший спосіб подолання агресивності;
2) лише з розуміння причини агресивної поведінки і зняття її, може дати надію на те, що агресивність дитини буде знижена;
3) давати дитині можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувавши її на інші об’єкти;
4) показувати дитині особистий приклад ефективної поведінки; не допускати при ній вибухів гніву або лихослів’я про своїх друзів чи колег;
5) важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ми любимо цінуємо і приймаємо її;
6) не слід соромитися зайвий раз її приголубити або пожаліти;
7) дитина повинна бачити, що вона потрібна і важлива для нас.
