Що стоїть за поведінкою Вашої дитини?

Плач:

• хочу показали, що мені прикро
• хочу досягти свого і контролювати ситуацію
• невміння вербалізувати свої емоції (страх, образа, розчарування).
• фізичний дискомфорт (голод, втома, біль).
• потреба в увазі, захисті чи емоційній підтримці.

Що робити?

Спробуйте заспокоїти дитину, показати розуміння її емоцій: "Ти засмутився, я бачу. Розкажи мені, що сталося."

Втеча:

• Прийдіть і знайдіть мене - мені потрібно бачити, що важливий/-а для вас.
• Я не знаю, як дати раду своїм почуттям - мені потрібно втекти.
• Страх перед чимось (конфлікт, покарання, незнайома ситуація).
• Потреба уникнути надмірного тиску чи відповідальності.

• Що робити?

  З'ясуйте, що налякало дитину, забезпечте їй безпечне середовище, щоб вона могла відкритися

Крик:

• Мене не слухають.
• Ви не розумієте, що я відчуваю.
• Я не хочу, аби ви бачили, що мені боляче
• Внутрішня напруга, яка потребує виходу.
• Боротьба за увагу чи бажання щось довести.
• Відчуття безсилля або фрустрація через те, що не розуміютьїї/його потреб.

• Що робити?

  Реагуйте спокійно, покажіть, що чуєте дитину: "Я бачу, ти злишся. Давай поговоримо спокійніше."

  Самоізоляція:

  • Я відчуваю себе некомфортно з іншими, тому маю тримати дистанцію
  • Я не достатньо гарний/гарна, щоб брати участь
  • Почуття невпевненості або страх бути відкинутим.
  • Втома від соціальних контактів чи сенсорне перевантаження.
  • Спроба впоратися з емоціями самостійно.

  Що робити?

  Не тисніть, але покажіть готовність бути поруч:

  "Якщо захочеш поговорити, я завжд/і тут."

   

  Протест:

  У дли ни немає ані голосу, ані сили. Він/вона не хоче володти ситуацією. Бажання відстояти свою автономію.

   

  Що робити?

  Вислухайте дітину, дайте їй зрозуміти, що її думка важлива: "Ти не хочеш цього робити? Розкажи, чому, і ми знайдрмо вихід"

  • Реакція на нерозуміння або надмірні вимоги.
  • Спосіб випробувати межі дозволеного.

    Непослух:

    Дитина відчуває безсилля і хоче відновити контроль. Бажання перевірити чи їй /йому віддані. Бажання самостійності. Боротьба за увагу. Протест проти правил. Відсутність чітких меж. Перевтома, голод, фізіологічний дискомфорт.

    Що робити?

    Зберігати спокій, зрозуміти причину, встановити межі, прояснити наслідки: « Ти хочеш зробити це зараз чи через 5 хвилин?», «Якщо ти не збереш іграшки, ми не пі .лемо гуляти»
   

Агресія:

Агресія у дітей — це не просто "погана поведінка", а важливий сигнал про внутрішні потреби, які дитина не може висловити іншим способом.

• Дитина не знає іншого способу, як виразити злість.
• Невирішені емоційні потреби (дитина не отримує бажаного (уваги, іграшки, свободи), не може досягти мети чи вирішити проблему.
• Ревнощі, неприйняття чи ігнорування.
• Дитина ще не вміє ефективно управляти своїми емоціями, тому обирає агресію як спосіб впоратися з напругою чи розчаруванням.
• Потреба у контролі: агресія може бути спробою взяти контроль над ситуацією, особливо якщо дитина відчуває себе безсилою або пригніченою.
• Захисна реакція на страх (перед покаранням, відторгненням чи приниженням).
• Наслідування:якщо дитина спостерігає агресивну поведінку у сім'ї, на екранах або серед однолітків, вона може копіювати цей спосіб реагування.
• Фізіологічні причини: перевтома, недосипання, голод, сенсорне перевантаження, проблема з нервовою системою або хронічний стрес.
• Потреба у визнанні: дитина може відчувати себе ігнорованою і використовувати агресію, щоб привернути увагу.
• Відсутність чітких меж: якщо дитині не пояснили, що можна, а що - ні, вона може тестувати допустимі межі через агресію.

• Що робити?

  Назвіть те, що відчуває дитина, щоб вона зрозуміла, що її почули: «Ги дуже злишся, бо я сказав (ла) 'ні'. Я бачу, як тобі важко», «Я бачу, що ти засмучений (а), але бити і кричати на інших не можна», «Як можна сказати про свою злість, щоб нікого не образити?», «Давай разом подихаємо, як дракон, який видихає свій вогонь»